Екскурсія до ландшафтного заказнику "Лісові озера"

В переддень акції "День юного натураліста", 17 вересня, учні 4-В класу, разом з представниками агітбригади "Екологічна варта" та центру "Еколог" учнівської ради вирушили на екскурсію в ландшафтний заказник "Лісові озера". Проводив екскурсію директор історико-краєзнавчого музею та музею ПрАТ "Полтавський ГЗК", - Микола Павлович Стахів, людина відома у місті своїми захоплюючими розповідями і фантастичними історіями. Саме завдяки йому екскурсія в природу набула містичного характеру, але все по порядку.

О 9.00 діти зібрались на призначеному місці. Микола Павлович, як і належить гідові, розповів про техніку безпеки під час руху і повів за собою. Хвилина за хвилиною і учасники "експедиції" віддалялись від міського шуму.

Наш екскурсовод зупинявся майже біля кожної деревинки та кущика і розповідав звідки воно родом, яку користь приносить людині. Так, наприклад, говорячи про канадський клен він запитав в учнів, чи знають вони, символом якої країни є її листя. Зазначив Микола Павлович, що такі клени ще звуть цукровими і висаджують поблизу пасіки, адже вони є цінними медоносами, а кленовий сік за своїми якостями набагато корисніший за березовий.

Виїхавши вперед та розвідавши озерну стежину, він запросив нас в світ пригод. Його слова про лісових тварин, яких можна зустріти на луках і в лісі, іноді і дорослими сприймались досить серйозно, що вже говорити про одинадцятирічну дітлашню. Микола Павлович наказав уважно дивитися під ноги, щоб то раптом не роздавити гадючку чи вужика, жабку чи ящірку та не шуміти, аби не лякати мешканців лісового царства. Один за одним діти і дорослі обережно йшли стежиною слід у слід за провідником.

Так ідучи ланцюжком ми добрели до величезної тополі. Чекаючи на тих, хто відстав, діти дізнались про цілющі властивості тополі і про те, що вона, тобто тополиний пух, помилково отримав звання найсильнішого алергену.

Розповів Микола Павлович про хижих птахів та пару круків, що гніздяться на території лісових озер і пообіцяв їх показати. Тим часом над головами "туристів" пролетіла пташка і діти задали питання екскурсоводу "Хто це"? Виявилось, що то був звичайнісінький одуд.

Зупинившись біля понівеченого дерева, діти були приголомшені тим, що тут час від часу з'являється чучундра, яка слідкує за поведінкою людей. Якщо ті, по відношенню до природи, ведуть себе добре, то вона їх оберігає від всіляких негараздів. А якщо випалюють, як у цього дерева, стовбури, то женеться за ними і лякає, адже вигляд у неї надзвичайно страшний: пантера з обличчям людини. Допомагає їй в цій справі туша-котуша, яка котиться через всі луки, щоб налякати чи застерегти людей.

Згодом, діти побачили "помешкання" чучундри. Добре налякавши дітей, Микола Павлович зазначив, все що ми малюємо у своїй уяві з'являється на світ. Якщо ви хочете жити у страху і понівеченому навколишньому середовищі - малюйте фантастичних звірів, придумуйте жахіття, а якщо ви хочете миру, злагоди, світла і добра - слід малювати саме такі картини. І діти погодились, що краще жити в прекрасному оточенні і спілкуватись із природою, аніж лякатись всього навколо.

Поступово луки змінились лісом. Тут, крім звичних нам дерев, ми зустріли і джунглі аморфи, і берест, і хміль та ожину. Тут же ми побачили одне з лісових озер, яке, на жаль, більш ніж на половину висохло. Поласували обліпихою і глодом та зустрілись із богомолом.

Рухаючись Лісовими озерами, учні дізнались, що заказником його "зробили" дві людини Олександр Сеник, завідуючий екологічною службою ПрАТ "Полтавський ГЗК" та лісник Василь Замковий. 

Саме вони подбали про те, щоб промислове містечко не знищило цей куточок природи. Фахівці ПНПУ ім.В.Г.Короленка зробили висновок, що територія заказника має велике значення як природний комплекс лісових ділянок, луків, заплавних водойм в пониззі р. Псел, з різноманітною флорою (в тому числі зозулинець болотний - занесений до Червоної книги України) та фауною (в тому числі кулик-сорока - занесений до Червоної книги України та регіонально рідкісний крячок білощокий) і у 1995 році рішенням Полтавської обласної ради був визнаний ландшафтним заказником місцевого значення.

На території заказника знаходиться декілька озер, зокрема Радківське, Глибоке, Плоске, Блюдце, Лісове. Тож саме завдяки їм заказник і отримав свою назву. На березі лісового озера діти нарвали духмяної м'яти для запашного чаю. На поверхні глибокого озера ми побачили занесене до Червоної книги Латаття біле. Зустрічали та фотографували останні дари осені, щоб довгими зимовими вечорами повертатись у цей чудовий день, але птахів нам так і не вдалось побачити.

Наостанок нас чекав сюрприз, катання на конях. Це було завершальною, але піднесеною крапкою нашого походу. Погодувавши коней яблуками, ми попрощались з "Лісовими озерами" до наступного разу.